Інкотермс 2020 простими словами: що це та як обрати базис поставки

Що таке Інкотермс і що він насправді регулює

Інкотермс (Incoterms, International Commercial Terms) — це збірка з 11 стандартних умов поставки, яку видає Міжнародна торгова палата (ICC). Кожен термін — три літери (FCA, DAP, DDP…), за якими стоїть готовий розподіл обов’язків між продавцем і покупцем: хто замовляє та оплачує перевезення, хто оформлює експорт та імпорт і в який момент ризик втрати чи пошкодження вантажу переходить від однієї сторони до іншої.

Чинна редакція — Інкотермс 2020, вона застосовується з 1 січня 2020 року. Попередні редакції не скасовані: сторони можуть посилатися на будь-яку, тому в контракті завжди пишуть і термін, і місце, і рік — наприклад, «FCA Луцьк, Інкотермс 2020».

Не менш важливо розуміти, чого Інкотермс не регулює: перехід права власності на товар, ціну та порядок оплати, відповідальність за прострочення поставки, застосовне право і арбітраж. Усе це лишається в тексті контракту. Інкотермс — не заміна договору купівлі-продажу, а його «словник»: три літери економлять сторінку тексту і захищають від різного тлумачення одних і тих самих слів у різних країнах. Тому і фраза «поставка за Інкотермс» без конкретного терміна не означає нічого — працює лише повна формула з терміном, місцем і роком редакції.

Що змінилося в Інкотермс 2020 порівняно з 2010

Якщо ви працювали з редакцією 2010 року, суть майже не змінилася — але є п’ять практичних відмінностей:

• DAT перейменовано на DPU (Delivered at Place Unloaded). Зміст той самий — поставка з розвантаженням, — але тепер місцем може бути будь-яка точка, не лише термінал.
• У CIP підвищено рівень страхування. Продавець зобов’язаний застрахувати вантаж за максимальним покриттям Institute Cargo Clauses (A) — «всі ризики», якщо сторони в контракті не домовилися про нижчий рівень. У морському CIF лишився мінімум — Clauses (C).
• В FCA з’явилась опція бортового коносамента: сторони можуть домовитися, що покупець зобов’яже свого перевізника видати продавцю bill of lading з відміткою «on board» — це зняло головний біль експортерів, які працюють за акредитивом.
• Дозволено перевезення власним транспортом. Редакція 2010 виходила з того, що перевізник — третя сторона; тепер прямо передбачено, що продавець чи покупець може везти вантаж своїми автомобілями.
• Прозоріше розписано витрати та вимоги безпеки — у кожному терміні є окремий перелік, хто за що платить, включно з перевірками й сертифікатами безпеки.

Усі 11 термінів Інкотермс 2020 — таблиця

Терміни прийнято ділити на чотири групи — від мінімальних обов’язків продавця до максимальних: E (відвантаження), F (основне перевезення не оплачене продавцем), C (основне перевезення оплачене продавцем, але ризик уже на покупцеві), D (доставка до місця призначення).

Перші сім термінів підходять для будь-якого транспорту, включно з автомобільним, — саме вони актуальні для вантажів Україна — ЄС. Останні чотири (FAS, FOB, CFR, CIF) створені виключно для морських та внутрішніх водних перевезень. Групи зручно читати як шкалу: від «заберіть зі складу» в EXW до «привезу вже розмитнене» в DDP — що далі, то більше обов’язків бере на себе продавець. Розберімо детально ті терміни, що найчастіше трапляються в контрактах з автоперевезенням.

EXW — «забирайте зі складу»

Ex Works — мінімум обов’язків продавця: він лише готує товар на своєму складі, а все інше — завантаження, експортне оформлення, перевезення, імпорт — робить покупець. На папері виглядає просто, на практиці для експорту з України має пастку: експортну декларацію подає резидент, тож фактично оформленням усе одно займається продавець або його брокер — усупереч букві базису. Через це для експорту замість EXW зазвичай радять FCA: він чесно відображає те, що відбувається насправді, і знімає суперечку про те, хто відповідає за митницю. EXW доречний хіба що коли покупець має власного представника в країні продавця.

FCA — головний термін для автоперевезень

Free Carrier — найпоширеніший базис для експорту з України автотранспортом. Продавець виконує експортне оформлення і передає вантаж перевізнику, якого найняв покупець, у названому місці. Ризик переходить у момент передачі. Місце передачі буває двох типів: якщо це склад продавця — продавець зобов’язаний завантажити авто; якщо інша точка (термінал, склад консолідації) — продавець довозить туди вантаж і передає без розвантаження. Для покупця FCA зручний тим, що фрахт під його контролем: він сам обирає перевізника, маршрут і страхування.

Як це виглядає на практиці: у контракті пишуть «FCA, м. Луцьк, склад продавця, Incoterms 2020». Продавець готує товар, оформлює експортну декларацію і вантажить авто, яке подав перевізник покупця. Із завершенням завантаження ризик — на покупцеві: пошкодження в дорозі — уже його страховий випадок. Тому покупці за FCA зазвичай одразу страхують вантаж добровільним полісом — відповідальність перевізника обмежена лімітами Конвенції CMR і покриває не все.

DAP — «до дверей, без розмитнення»

Delivered at Place — дзеркальна ситуація: тепер уже продавець організовує і оплачує доставку до названого місця призначення, а на покупцеві — розвантаження та імпортне оформлення зі сплатою мит і ПДВ. Це типовий сценарій імпорту в Україну: постачальник з ЄС вказує в контракті «DAP Луцьк», доставляє вантаж до складу покупця, а український покупець розмитнює його через свого брокера. Головне — максимально конкретно вказати місце призначення: «DAP Україна» породжує суперечки, «DAP, м. Луцьк, вул. …» — ні. І ще один практичний нюанс: простій авто через незавершене імпортне оформлення — теж зона покупця, тому дату прибуття вантажу варто заздалегідь погодити зі своїм брокером.

DPU — єдиний базис із розвантаженням

Delivered at Place Unloaded відрізняється від DAP однією дією: продавець зобов’язаний ще й розвантажити вантаж, і ризик переходить лише після розвантаження. Це єдиний термін Інкотермс, де розвантаження — на продавцеві. Обирають його, коли продавець реально контролює процес у місці призначення — наприклад, поставка на термінал чи склад, де працює його підрядник. Якщо такої впевненості немає, безпечніше лишити DAP і віддати розвантаження покупцеві.

DDP — максимум обов’язків продавця

Delivered Duty Paid — протилежність EXW: продавець доставляє вже розмитнений вантаж, сплативши імпортні мита й податки. Для покупця це «все включено», але на практиці «чистий» DDP в Україну реалізувати складно: імпортне оформлення здійснює декларант-резидент, і митний брокер цієї вимоги не знімає — він лише діє від імені декларанта. Тож продавцю-нерезиденту фактично потрібна українська сторона (власна компанія чи представництво), а на додачу постає питання відшкодування імпортного ПДВ. Тому в реальних контрактах DDP часто замінюють на DAP, а розмитнення бере на себе покупець через свого брокера — виходить те саме «до дверей», але без зайвих юридичних ускладнень.

CPT і CIP — коли витрати та ризик розходяться

У групі C є нюанс, на якому спотикаються найчастіше: продавець оплачує перевезення до місця призначення, але ризик переходить до покупця значно раніше — у момент передачі вантажу першому перевізнику. Тобто фура їде «за рахунок продавця», але вже «на ризику покупця». Класичний приклад: продавець оплатив рейс CPT Київ — Берлін, дорогою вантаж пошкодили; перевезення оплачене продавцем, але ризик перейшов ще в Києві — при завантаженні, тож збитки і претензія до перевізника — справа покупця. CIP відрізняється від CPT лише тим, що продавець зобов’язаний додатково застрахувати вантаж на користь покупця — і з редакції 2020 року за замовчуванням це покриття «всі ризики» ICC (A), якщо сторони не погодили інше.

Морські FAS, FOB, CFR, CIF — чому вони не для фур

Чотири останні терміни застосовуються лише до морського та внутрішнього водного транспорту: точка переходу ризику в них прив’язана до судна — біля борту в FAS, на борту в FOB, CFR і CIF. Поширена помилка — писати «FOB Гданськ» для контейнера, який їде фурою до порту: за FOB ризик лишається на продавцеві аж до завантаження на судно, хоча контейнер він давно передав терміналу і вже ніяк не контролює, що з ним відбувається. Для контейнерних відправок, де є автомобільне плече, ICC прямо рекомендує використовувати FCA, CPT або CIP замість FOB/CFR/CIF.

Інкотермс і документи: інвойс, CMR, декларація

Обраний базис фіксують у контракті та інвойсі у форматі «термін + точне місце + редакція»: «DAP Warszawa, ul. …, Incoterms 2020». Що конкретніше місце — то менше простору для суперечок про те, де закінчуються обов’язки продавця. Незалежно від базису кожне міжнародне автоперевезення супроводжує CMR-накладна (на внутрішніх рейсах її роль виконує ТТН) — вона підтверджує договір перевезення між відправником і перевізником (а не між продавцем і покупцем), тому оформлюється завжди. Стандартний митний пакет: інвойс, пакувальний лист, експортна декларація, за потреби — транзитна декларація T1. Хто саме готує кожен документ — якраз і визначає обраний термін Інкотермс.

Часті питання про Інкотермс 2020