Інкотермс 2020 простими словами: що це та як обрати базис поставки

Що таке Інкотермс і що він насправді регулює

Інкотермс (Incoterms, International Commercial Terms) — це збірка з 11 стандартних умов поставки, яку видає Міжнародна торгова палата (ICC). Кожен термін — три літери (FCA, DAP, DDP…), за якими стоїть готовий розподіл обов’язків між продавцем і покупцем: хто замовляє та оплачує перевезення, хто оформлює експорт та імпорт і в який момент ризик втрати чи пошкодження вантажу переходить від однієї сторони до іншої.

Чинна редакція — Інкотермс 2020, вона застосовується з 1 січня 2020 року. Попередні редакції не скасовані: сторони можуть посилатися на будь-яку, тому в контракті завжди пишуть і термін, і місце, і рік — наприклад, «FCA Луцьк, Інкотермс 2020».

Не менш важливо розуміти, чого Інкотермс не регулює: перехід права власності на товар, ціну та порядок оплати, засоби захисту в разі порушення контракту й більшість наслідків прострочення, застосовне право і порядок вирішення спорів. Усе це лишається в тексті контракту. Інкотермс — не заміна договору купівлі-продажу, а його «словник»: три літери економлять сторінку тексту і захищають від різного тлумачення одних і тих самих слів у різних країнах. Тому і фраза «поставка за Інкотермс» без конкретного терміна нічого не визначає. ICC радить повну формулу: термін, назване місце й редакція — «Incoterms 2020»; без року може виникнути спір про те, яку редакцію застосовувати.

Що змінилося в Інкотермс 2020 порівняно з 2010

Якщо ви працювали з редакцією 2010 року, суть майже не змінилася — але є п’ять практичних відмінностей:

• DAT перейменовано на DPU (Delivered at Place Unloaded). Зміст той самий — поставка з розвантаженням, — але тепер місцем може бути будь-яка точка, не лише термінал.
• У CIP підвищено рівень страхування. Продавець зобов’язаний застрахувати вантаж на умовах Institute Cargo Clauses (A) або подібних — це покриття «від усіх ризиків» із переліком винятків, — якщо сторони в контракті не домовилися про нижчий рівень. У морському CIF лишився мінімум — Clauses (C).
• В FCA з’явилась опція бортового коносамента для морських відправок: сторони можуть домовитися, що покупець доручить своєму перевізникові видати продавцю коносамент (bill of lading) з відміткою «on board» після завантаження на судно. Це полегшує роботу за акредитивом, але перевізник може й не виконати таке доручення — правила Інкотермс його не зобов’язують, — а дати передачі вантажу й завантаження на борт будуть різними — це варто врахувати в умовах акредитива.
• Дозволено перевезення власним транспортом — у чотирьох термінах. Редакція 2010 виходила з того, що перевізник — третя сторона; тепер у FCA покупець, а в DAP, DPU і DDP продавець може не наймати перевізника, а організувати перевезення власним транспортом.
• Прозоріше розписано витрати та вимоги безпеки — у кожному терміні всі витрати зведено в одну статтю (A9/B9), а вимоги безпеки, пов’язані з перевезенням і митним оформленням, прямо розподілено між сторонами (статті A4 і A7).

Усі 11 термінів Інкотермс 2020 — таблиця

Терміни прийнято ділити на чотири групи — від мінімальних обов’язків продавця до максимальних: E (товар забирає покупець), F (основне перевезення не оплачене продавцем), C (основне перевезення оплачене продавцем, але ризик уже на покупцеві), D (доставка до місця призначення).

Перші сім термінів підходять для будь-якого транспорту, включно з автомобільним, — саме вони актуальні для вантажів Україна — ЄС. Останні чотири (FAS, FOB, CFR, CIF) створені виключно для морських та внутрішніх водних перевезень. Групи зручно читати як шкалу: від «заберіть зі складу» в EXW до «привезу вже розмитнене» в DDP — що далі, то більше обов’язків бере на себе продавець. Розберімо детально ті терміни, що стосуються автоперевезень.

EXW — «забирайте зі складу»

Ex Works — мінімум обов’язків продавця: він лише надає товар у розпорядження покупця в названому місці — на своєму складі чи в іншій погодженій точці, — а все інше — завантаження, експортне оформлення, перевезення, імпорт — робить покупець. На папері виглядає просто, на практиці для експорту з України має пастку: експортну декларацію, за винятком окремих випадків, подає резидент, тож фактично оформленням усе одно займається продавець або його брокер — усупереч букві базису. Через це для експорту замість EXW варто брати FCA — його радить продавцям і сама ICC: він чесно відображає те, що відбувається насправді, і знімає суперечку про те, хто відповідає за митницю. EXW доречний у внутрішніх поставках, а для експорту — коли покупець має власного представника в країні продавця.

FCA — головний термін для автоперевезень

Free Carrier — зручний базис для експорту з України автотранспортом. Продавець виконує експортне оформлення і передає вантаж перевізнику, якого найняв покупець, у названому місці. Ризик переходить у момент передачі. Місце передачі буває двох типів: якщо це склад продавця — продавець зобов’язаний завантажити авто; якщо інша точка (термінал, склад консолідації) — продавець довозить туди вантаж і передає без розвантаження. Для покупця FCA зручний тим, що фрахт під його контролем: він сам обирає перевізника, маршрут і страхування.

Як це виглядає на практиці: у контракті пишуть «FCA, м. Луцьк, склад продавця, Incoterms 2020». Продавець готує товар, оформлює експортну декларацію і вантажить авто, яке подав перевізник покупця. Із завершенням завантаження ризик — на покупцеві: пошкодження в дорозі — уже його страховий випадок. Тому покупцеві за FCA варто одразу застрахувати вантаж добровільним полісом — відповідальність перевізника обмежена лімітами Конвенції CMR і покриває не все.

DAP — «до дверей, без розмитнення»

Delivered at Place — дзеркальна ситуація: тепер уже продавець організовує і оплачує доставку до названого місця призначення, а на покупцеві — розвантаження та імпортне оформлення зі сплатою мит і ПДВ. Приклад для імпорту в Україну: постачальник з ЄС вказує в контракті «DAP Луцьк», доставляє вантаж до складу покупця, а український покупець розмитнює його через свого брокера. Головне — максимально конкретно вказати місце призначення: «DAP Україна» породжує суперечки, «DAP, м. Луцьк, вул. …» — ні. І ще один практичний нюанс: простій авто через незавершене імпортне оформлення — теж зона покупця, тому дату прибуття вантажу варто заздалегідь погодити зі своїм брокером.

DPU — єдиний базис із розвантаженням

Delivered at Place Unloaded відрізняється від DAP однією дією: продавець зобов’язаний ще й розвантажити вантаж, і ризик переходить лише після розвантаження. Це єдиний термін Інкотермс, де розвантаження — на продавцеві. Обирають його, коли продавець реально контролює процес у місці призначення — наприклад, поставка на термінал чи склад, де працює його підрядник. Якщо такої впевненості немає, безпечніше лишити DAP і віддати розвантаження покупцеві.

DDP — максимум обов’язків продавця

Delivered Duty Paid — протилежність EXW: продавець доставляє вже розмитнений вантаж, сплативши імпортні мита й податки. Для покупця це «все включено», але на практиці «чистий» DDP в Україну реалізувати складно: декларантом в Україні, за винятком окремих випадків, може бути лише резидент (частина 2 статті 265 Митного кодексу), і митний брокер цієї вимоги для продавця-нерезидента не знімає: декларувати від власного імені в інтересах нерезидента брокерам тимчасово, до 1 січня 2027 року, заборонено (пункт 9-42 розділу XXI кодексу). Тож продавцю-нерезиденту фактично потрібна українська сторона — власна компанія в Україні або відокремлений підрозділ, який веде тут господарську діяльність, — а на додачу постає питання відшкодування імпортного ПДВ. Тому ICC у таких випадках радить продавцеві розглянути DAP або DPU: розмитнення бере на себе покупець через свого брокера — виходить те саме «до дверей», але без зайвих юридичних ускладнень.

CPT і CIP — коли витрати та ризик розходяться

У групі C є нюанс, на якому легко спіткнутися: продавець оплачує перевезення до місця призначення, але ризик переходить до покупця значно раніше — коли продавець передає вантаж перевізникові, якого сам найняв. Якщо перевізників кілька, а точку поставки сторони не погодили, ризик переходить під час передачі першому з них; іншу точку можна прямо записати в контракті. Тобто фура їде «за рахунок продавця», але вже «на ризику покупця». Приклад: продавець продав товар на умовах «CPT Берлін» і оплатив рейс із Києва, дорогою вантаж пошкодили. Перевезення оплачене продавцем, але ризик перейшов ще в Києві, коли вантаж передали перевізникові, тож збитки лягають на покупця. Хто пред’являє вимогу перевізникові, Інкотермс не визначає: це питання договору перевезення, який за CPT укладав продавець, і Конвенції CMR. У термінах групи C після трьох літер пишуть місце призначення, тому місце передачі перевізникові варто окремо вказати в контракті. CIP відрізняється від CPT лише тим, що продавець зобов’язаний додатково застрахувати вантаж на користь покупця — і з редакції 2020 року за замовчуванням це покриття «від усіх ризиків» за Institute Cargo Clauses (A), якщо сторони не погодили інше.

Морські FAS, FOB, CFR, CIF — чому вони не для фур

Чотири останні терміни застосовуються лише до морського та внутрішнього водного транспорту: точка переходу ризику в них прив’язана до судна — біля борту в FAS, на борту в FOB, CFR і CIF. Поширена помилка — писати «FOB Гданськ» для контейнера, який їде фурою до порту: за FOB ризик лишається на продавцеві аж до завантаження на судно, хоча контейнер він давно передав терміналу і вже ніяк не контролює, що з ним відбувається. Для контейнерних відправок, де є автомобільне плече, ICC прямо рекомендує використовувати FCA, CPT або CIP замість FOB/CFR/CIF.

Інкотермс і документи: інвойс, CMR, декларація

Обраний базис фіксують у контракті та інвойсі у форматі «термін + точне місце + редакція»: «DAP Warszawa, ul. …, Incoterms 2020». Що конкретніше місце — то менше простору для суперечок про те, де закінчуються обов’язки продавця. Міжнародне автоперевезення оформлюють CMR-накладною (на внутрішніх рейсах її роль виконує ТТН) — вона підтверджує договір перевезення між відправником і перевізником (а не між продавцем і покупцем), тому від базису поставки вона не залежить. Стандартний митний пакет: інвойс, пакувальний лист, експортна декларація, за потреби — транзитна декларація T1. Термін Інкотермс визначає, хто відповідає за експортне й імпортне оформлення; інвойс за будь-яким терміном надає продавець, а CMR-накладну підписують відправник і перевізник.

Пов’язане: код товару за УКТЗЕД · відповідальність перевізника за пошкодження вантажу · як заповнити інвойс.

Часті питання про Інкотермс 2020